Про земне життя цього святого не відомо практично нічого. Це недивно, адже, прагнучи до духовних висот, преподобний Петро ще дитиною пішов з рідної домівки, вирушивши спочатку до Єрусалима, а потім в Антіохію. Там він усамітнився в печері, вдавшись до молитви і подвигів строгої стриманості. Відлюдник приймав раз на два дні лише хліб і воду. У цих подвигах святий здобув від Бога дар чудотворення. Небагато кому вдавалося знайти місце усамітнення прославленого мовчальника, та ніколи він не відмовляв тим, хто потребував допомоги, зцілюючи недуги і проганяючи бісів. Помер преподобний Петро у віці дев'яноста дев'яти років, з яких дев'яносто невпинно служив Господу. 
