Уже в ранньому віці преподобний Іларіон проявив схильність до подвижництва. У дев'ять років він знав напам'ять Євангеліє, у дванадцять прийняв чернецтво, а в шістнадцять років святий віддалився в Давидо-Гареджийську обитель. Безперервними молитвами, сльозами, безмовністю і постом він став відомий усій Грузії. Але слава людська була чужа преподобному. Прийнявши сан ієрея, він відмовився від запропонованої йому єпископської кафедри і вирушив до Святої Землі на поклоніння Гробу Господньому. Сімнадцять років у великих подвигах провів преподобний у Йорданській пустелі. А після повернення на батьківщину влаштував із батьківського будинку монастир. 
