Cьогодні Православна Церква вшановує пам'ять преподобномучениці Параскеви. Її ще називають П'ятницею, бо саме так на грецькій мові звучить це ім'я. Благочестиві батьки мучениці, які проживали у Малоазійському місті Іконія, довгий час не мали дітей. Аби вимолити у Господа таку милість для себе, вони по особливому проводили п'ятий день тижня - п'ятницю: у цей день вони звершували молитви та строго постилися. Тому, коли у них народилася донька, вони не вагаючись дали їй ім'я Параскева.
Параскева була вихована в християнському дусі. Втім вона прийняла віру Христову не лише тому, що її батьки були християнами. Вона сама особисто пройнялася духом Євангелія, тією істиною, що Бог є любов і лише в Ньому можна знайти сенс свого існування. Відчувши одного разу дотик цієї любові, вона вже ніколи не бажала розлучатися з нею і готова була відстоювати її навіть ціною власного життя. Згодом, Параскева змогла засвідчити свій релігійний вибір.
Вона жила в той час, коли будь який відкритий прояв християнської віри карався смертю. Параскева після смерті своїх батьків роздала усе їх майно і стала відкрито проповідувати Євангеліє. За це на неї було донесено імператору Антоніну Пію (138-161). Останній, зрозумівши, що словами переконати Параскеву зректися своєї віри буде неможливо, наказав віддати її жорстоким тортурам. На голову мучениці вдягнули розпечений шлем і вкинули до казана з киплячою смолою. Однак через певний час, коли імператор Антонін заглянув у казан, він був страшно здивований, побачивши преподобномученицю живою - сила Божа зберегла її неушкодженою. Свята Параскева бризнула декілька капель смоли в лице імператора і той осліп. Тоді він став благати Параскеву зцілити його, що вона і зробила. Імператор надав наказ звільнити її.
Свята продовжувала проповідувати Слово Боже в містах. В одному з них, де правителем був Тарасій, її знову було схоплено і віддано на муки, після чого їй відсікли голову. На жаль ні імені, ні розташування міста, в якому постраждала преподобномучениця, церковні літописи не зберегли. Невідомим залишилося і місце, де перебувають її мощі.
У час, коли жила свята Параскева (друга половина ІІ-го століття), серед християн певної території була поширена традиція вшановувати пам'ять лише місцевих мучеників. Втім страждання деяких з них були настільки жорстокими, що розповідь про них передавалася із уст в уста. Внаслідок цього їх стали вшановувати в усіх церквах того часу. До таких мучеників відноситься і свята Параскева. Християни вшановували її не лише за ті жорстокі страждання, які вона перенесла, а в першу чергу за ту віру і любов до Бога, що допомогли їй вистояти до кінця свого земного життя.
