Святий преподобний Ісаак Сирин II

Григорій Двоєслов, святий Папа Римський, у своєму з дияконом Петром діялозі про цього преподобного Ісаака говорить так: «У давні готські часи поблизу града, що називався Сполетана, муж був вельми чесний життям, Ісаак на ім'я, який і до останніх років готських дожив, його ж багато з наших знало, а найбільше свята діва Грегорія в Римському граді, яка поблизу чесного храму Пресвятої Приснодіви Марії Богородиці мешкала. Вона в часи юности своєї заручена була мужеві і, коли шлюб мав бути, до церкви втекла, чернечого святого образу й життя бажаючи. Її ж цей священний муж Ісаак визволив від тих, що хотіли її насилу взяти, і в бажаний їй чернечий образ при Божій допомозі привів. Та, яка земного жениха зневажила, небесному Женихові заручитися сподобилася. Про святого мужа цього Ісаака багато довідався я від чесного отця Єлентерія, який з ним приятелював, і це свідчить про достовірність слів Єлентерія, які говорив про життя Ісаака. Преподобний цей Ісаак не з Італії був родом, але про ті його розкажемо чуда, які в Італії діялися. Коли спочатку із Сирійських земель у Сполетану-град прийшов, до церкви увійшовши, попросив у пономарів часу молитися, скільки хоче, аби тоді, коли церкву замикатимуть, дозволили йому не виходити геть. Став-бо на одному місці на молитву і цілий день молився, приєднав же і наступну ніч, так само і другий день з ніччю без знемоги на молитві стояв, подібно і третій день до молитви приєднав. Те бачивши, один із пономарів, духом погорди надутий (з чого мав користати, звідти у марноту гріховну впав) почав-бо словами грубими принижувати блаженного, лицеміром його називаючи, наче він три дні і ночі вдавано молився, щоб бачили люди. І пішов, вдарив у лице Божого чоловіка, щоб, як лицемір, вийшов він безчесно із церкви. Але зразу того пономаря наздогнала кара: з Божого-бо допусту раптом напав на нього нечестивий дух і мучив його люто, і кинув його в ноги Божому чоловікові, а уста мученого почали кликати: «Ісаак мене вижене». Як подорожній чоловік називався, ніхто не відав, дух же нечистий об'явив ім'я його, кричачи, що Ісаак його вижене. Божий же чоловік над тілом мученого схилився — і утік дух нечистий, і стало відомо зразу в цілому граді, що сталося в церкві. І побігли всі разом, чоловіки й жінки, багаті і вбогі, кожен з них намагався у свій дім перейняти угодника Божого. Одні обіцяли збудувати йому монастир, поля і маєтки додати, инші на прогодування їжу й на инші потреби подавати йому хотіли. Всесильного ж Бога раб нічого від них взяти не хотів і пішов із града. І не дуже далеко пустельне місце собі знайшов, малу собі келію там влаштував. І приходило до нього багато людей, з прикладу добродійного його життя користали, почали бажанням вічного життя розпалюватися і під учительством його Богові в рабство себе передавати. І так утворився монастир. І коли дуже просили його учні, аби задля монастирської потреби приймав те, що йому приносять, той, звичної своєї убогости охоронець, учням своїм відповідав: «Монах, який маєтки на землі стягає, не є монахом». Так-бо убогість свою боявся втратити, як же скупі багатії пильнують, щоб не згубити багатства свого. Прикрашений же був цей святий духом пророцтва. Через чуда, які були від нього, всі мешканці землі тої знали його, просяяло-бо, як світло, життя його. Одного вечора звелів учням, аби всі лопати, які в монастирі знайдуться, кинули у вертоград монастирський на ніч. І коли на утреню тієї ночі встали брати, сказав їм святий: «Світав день, приготуйте страву робітникам нашим». Тоді настав день і їжа готова була, узяв святий братів і їжу взяти звелів, у вертоград з ними пішов. Коли прийшли, побачили у вертограді робітників стільки, скільки з вечора лопат вкинули. Ті, що увійшли, злодіями були, але силою Божою змінилися зі злого наміру, взяли лопати і від першої години ночі, коли у вертоград прийшли, аж до приходу до них Ісаака преподобного не зупинялися, працюючи, і всю у вертограді нескопану землю перекопали. Увійшов до них Божий чоловік, сказав: «Вітаю вас, брати, зупиніться від роботи, багато-бо цілу ніч трудилися». І приніс їм їжу, спочити після такої праці і звеселитися звелів. Коли вони наситилися, сказав до них преподобний: «Не хочете відтепер чинити зло, але якщо потребуватимете чогось із вертограду, через вхід відкрито заходьте і просіть. І з благословленням приймете, гріха ж злодійства позбудетеся». І звелів набрати їм всілякої ярини, скільки хотіли. І було так, що ті, які увійшли у вертоград злодіями шкоду чинити собі на гріх, вийшли без гріха — із благословенням, обтяжені відплатою за труд свій.

В инший же час подорожні одні, у старе лахміття одягнені, прийшли до нього, просячи одягу, він же зачекати трохи звелів їм, прикликав одного з учнів своїх і сказав йому тихо: «Піди за монастирем в одну діброву (назву місця назвав), там є дерево дуплаве. У ньому знайдеш одяг. Візьми його і принеси мені сюди». Пішов брат, як же йому звеліли, і, пошукавши, знайшов одяг, у дереві схований. І, взявши, приніс і дав осібно учителеві своєму. Чоловік же Божий, взявши, подорожнім нагим, що одяг просили, дав його, сказавши до них: «Тому що ви нагі, візьміть це й одягніться». Вони ж, взявши і впізнавши свій одяг, який у дереві сховали, великого сорому сповнилися. І ті, що неправдою чужого одягу просили, осоромлені свій прийняли.

В инший час знову один благочестивий муж, бажаючи собі молитви преподобного отця, два кошики наповнивши їжею, послав до нього з хлопцем своїм. Хлопець же один кошик по дорозі сховав, инший до чоловіка Божого приніс і прохання того, хто послав його, сповістив. Святий же тихо прийняв прислане і хлопця повчив словами, сказав: «Дари ці прийму, але пильнуй, щоб не смів необачно доторкнутися до кошика, який на шляху сховав, змія-бо в нього влізла. І якщо раптом запхаєш у кошик руку свою, зразу вкусить тебе». Хлопець же такими словами чоловіка Божого вельми засоромився і злякався, разом же і зрадів, що про змію довідався, від якої мав померти». Доти святий Григорій Двоєслов про святого Ісаака Сирина. Є книга Слів на піст цього преподобного, переповнена корисними для ченців повчаннями, через те і сам він сподобився у книгу життя вічного бути вписаним і в лику святих стати перед Словом у Книзі одушевленій, перстом Отчим написаним — Христом, Сином Божим, Йому ж з Отцем і Святим Духом слава навіки. Амінь.