Праведний Яків ще в отроцтві прийняв на себе суворий подвиг юродства. Більше про житіє його нічого не відомо. Прославив його Господь після кончини. В 1540 році, на третій день Пасхи, до поселення Боровичі( в Новгородській області) по річці Мсті проти течії припливла велика крига, на якій стояв гріб, дубова колода, без кришки, а в ньому лежало тіло юнака. Боячись відповідальності, селяни шестами відштовхнули кригу до середини річки, але вона повернулася до берега. Так повторювалось тричі. Вночі старійшинам села явився у сні юнак, якого бачили вони на кризі, і сказав: « Я такий самий християнин як і ви. Не гоніть мене. Моє ім’я Яків, я отримав ім’я в честь святого Якова, брата Господнього».
