Вселенських соборів в історії Церкви було сім. Вони виробляли правила церковного життя, з'ясовували питання віри, нерозуміння чи неточне тлумачення яких викликало смути і єресі в Церкві. Так було і з іконоборством. У 8-му столітті візантійський імператор Лев Ісавр почав жорстоке гоніння на святі ікони, яке продовжувалось і при його наступниках. У 787-му році цариця Ірина скликала проти єресі Сьомий Вселенський Собор у місті Нікеї, куди з'їхалось 367 отців. Учасники Собору проголосили, що іконошанування - це законоположення і Передання Церкви. Воно направляється і надихається Святим Духом. Те, що слово євангельське сповіщає нам через слух, ікона показує через зображення. 
