Священномученик Григорій, просвітитель Великої Вірменії, народився в 257 р. Він походив з роду парфянських царів Аршакидів. Батько святителя Григорія, Анак, домагаючись вірменського престолу, вбив свого родича царя Курсара, за що весь рід Анака був знищений. Григорія спас один родич: він вивіз младенця з Вірменії до Кесарії Кападокійської і виховав в християнській вірі. Змужнівши, Григорій одружився, мав двох синів, але скоро овдовів. Синів Григорій виховав в благочесті. Один з них – Орфан, пізніше став священиком, а другий – Аростан прийняв чернечий постриг і пішов в пустелю. Щоб загладити провину свого батька, що вбив батька Тиридата, Григорій став вірним слугою його. Царевич Тиридат любив Григорія, як друга, але не терпів його християнського віросповідання. Після сходження на вірменський престол він став примушувати свтого Григорія до відреченню вд Христа. Несхильність святого ожорсточила Тиридата, і він віддав свого вірного слугу на страшні муки: страждальця підвісили в низ головою з каменем на шиї, декілька днів обкурювали сморідним димом, били, знущались, примушували ходити в чоботях зі цвяхами. Під час цих стражданнь святий Григорій співав псалми. В темниці Господь зцілив всі його рани. Коли Григорій знову став перед царем неушкодженим і радісним, той здивувався і наказав повторити катувння. Святий Григорій перетерпів їх, сумніваючись, з попередньою рішучістю і достоїнством. Тоді його облили гарячим оловом і кинули в рів, переповнений ядовитими гадами. Господь же зберігав Свого обранця: ядовиті змії не пошкодили його. Одна благочестива жінка годувала його хлібом, таємно опускаючи поживу в рів. Святий Ангел, сходячи до мученика, підбадьорював його сили і підкріплював дух. Так минуло 14 років. За цей час цар Тиридат звершив ще один злочин: він замучив святу діву Рипсимію, старицю ігуменю Гаинанію і з нею ще 35 дів одного з малоазійських церков. 
