Молодого ченця Памву вразив 38-й псалом Давида: «сохраню пути моя, еже не согрешати ми языком моим». Відтоді святий міркував про кожне слово, щоб потім не шкодувати про сказане. Крім того, він прославився працелюбством та абсолютною байдужістю до грошей. Навіть коли у монастир приносили пожертви, Памва не хотів торкатися їх. І лише після наполегливих прохань дозволяв розподілити пожертви серед найбідніших монастирів. За словами Пимена Великого, «три справи завжди бачили в отця Памви: голод щоденний, мовчання та рукоділля». 
