Преподобний Єлій жив і помер в IV столітті. З дитинства відданий в монастир, він був вихований в благочесті, стриманості і цнотливості.
Змужнівши, він пішов у єгипетську пустелю, де невпинним подвигом досяг високої досконалості в духовному житті: володів даром прозорливості, знав усі думки і душевні розташування ченців, які з ним розмовляли. Велика віра, душевна простота і глибоке смирення дозволяли святому Єлію керувати дикими тваринами. Одного разу, коли преподобний ніс у пустельну обитель важку ношу і дуже втомився, він, помолившись, підкликав до себе дикого осла і поклав на нього свою ношу. Осел покірно доставив вантаж святого до місця і був відпущений назад в пустелю. Іншим разом, коли преподобному Єлію треба було переправитися через річку, а човна не було, він викликав з води крокодила і, ставши на його спину, благополучно переправився на протилежний берег.
Один з молодих послушників обителі, яку відвідав святий Єлій, просив його взяти з собою в глиб пустелі. Преподобний Єлій попередив юнака про великі труди, подвиги і спокуси, які неминуче осягають всіх пустельників, але, так як послушник продовжував старанно просити, він узяв його з собою. У першу ж ніч послушник, зляканий жахливими видіннями, в трепеті прибіг в печеру до преподобного Єлія. Преподобний втішив його, заспокоїв і повів назад. Захистивши печеру хресним знаменням, преподобний сказав, щоб юний відлюдник не боявся, бо страхування більше не повторяться. Повіривши слову святого, послушник вирішив залишитися на самоті і згодом досяг такої досконалості, що сподобився, як його наставник святий Єлій, отримувати в потрібний час їжу від Ангела.
У глибокій старості преподобний Єлій мирно переселився в Небесні Оселі.
Назад
