Оптина пустинь є одним з найбільш відомих монастирів не тільки Росії, але й усього Православного світу. Славу та відомість принесли цій обителі Оптинські старці, які живучи в різний час сформували цілу духовну школу, яка майже сторіччя мала вплив на духовне життя Росії.
Оптина пустинь займала особливе місце у доховно-релігійному житті Росії у XIX ст. Цей стародавній монастир розташований на березі Жізди, неширокої, але глибокої притоки Оки, на галявині величезного густого лісу. Старці Оптиної зазвичай жили в скиту. Скит – це частина обителі, в якій спасаються ченці-подвижники, що шукають безмовності і самоти.
Історія Оптиної пустині подібна до історії багатьох інших монастирів Стародавньої Русі. В цього монастиря були свої злети і падіння. Відомо, що при «созідателю землі Русской» Петрі І пустинь була на декілька років закрита. Відновлено чернече життя в пустині було стараннями Московського Митрополита Платона Левшина ( 1775-1812 рр.). Головна заслуга у влаштуванні внутрішнього життя обителі належить настоятелю Мойсею Путілову. Коли в 1820 році єпископ Калузький Філарет ( Амфітеатров, згодом митрополит Київський) заснував скит біля Оптиної, Мойсей поселився там, а в 1825 р. єпископ призначив його настоятелем скита. Мойсей запросив ще декілька пустиножителів ( Антонія, Іларія, Саватія), всі вони були прихильниками строгого гуртожитного уставу у дусі преподобного Паїсія Величковського. Старчество було введене тут отцем Леонідом Наголкіним( 1768-1841 рр.)
Особливо, серед інших Оптинських старцв слід згадати преподобного Амвросія. У цього старця було велике і любляче серце. Він був богословськи освіченим, володів великою життєвою мудрістю, живим і веселим характером, великою схильністю, до практичної діяльності, преподобний Амвросій любив спілкуватися з людьми. Оптинське старчество склало цілу епоху в історії старчества взагалі, бо свої духовні сили Оптинські старці віддавали людям, що жили в миру. Це був свого роду подвиг любові Православного чернецтва, головним у якому було допомогти кожній окремій людині понести її тягар, послужити їй у її потребах. Втім, старці прагнули не тільки служити людям у дусі християнської любові, але ще більше-вводити в Церкву тих, хто стояв на її порозі, щоб надалі життя їхнє будувалося у дусі християнської моралі.
До Собору Оптинських старців входять:
Прп. Лев, Прп. Макарій, Прп. Мойсей, Прп. Антоній, Прп. Іларіон, Прп. Амвросій, Прп. Анатолій « старший», Прп. Ісаакій І, Прп. Йосиф, Прп. Варсонофій, Прп. Анатолій « молодший», Прп. Нектарій, Прп. Никон, Прп. Ісаакій ІІ.
Святий апостол Филип , один з 7-ми дияконів.
