Вказуючи на постіль свою, промовляй: Владико Чоловіколюбче, невже ця постіль буде мені домовиною чи ще окаянну мою душу освітиш світлом дня? Ось бо домовина стоїть переді мною, ось смерть чекає на мене. Суду Твого, Господи, я боюся і нескінченної муки, зло ж робити не перестаю і завжди прогнівляю Тебе, Господа мого, й Пречисту Твою Матір, і всі Небесні сили, і святого Ангела-Охоронителя мого. Знаю, Господи, що я недостойний чоловіколюбства Твого, але достойний осудження і муки. Та, Господи, хочу чи не хочу, спаси мене. Якщо праведника спасаєш, то тут немає нічого дивного, і якщо чистого помилуєш, то тут нема нічого дивного, бо вони достойні Твоєї милості, але вияви дивну Твою милість на мені грішному й у цьому яви чоловіколюбство Твоє, і нехай не перевершить моє зло Твою невимовну благість і милосердя, і, як тільки хочеш, так і вчини діло мого спасіння. І перед тим, як ляжеш у постіль, промовляй ще: Просвіти очі мої, Христе Боже, щоб я не заснув на смерть, щоб не сказав ворог мій: я подолав його. Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. Боже, будь заступником душі моєї, бо я ходжу серед багатьох тенет; визволи мене від них і спаси мене, Благий, як Чоловіколюбець. І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Преславну Божу Матір, святішу від святих ангелів, невмовкно оспівуємо серцем і устами, визначаючи її Богородицею, що істинно народила нам Бога втіленого й безперестанно молиться за душі наші.